к.б. Плуг

кузнечне горно.

Проснувся я якось одного чудового ранку з таким дивним відчуттям ніби то я великий коваль, коваль щастя. Взагалі то я часто відчуваю себе то штукатуром то хіппі то токарем то поетом, а сьогодні я відчував себе ковалем, для повної гармонії мені не вистачало тільки кузні, інструменту і навиків кування заліза молотком. Все це я повинен буду отримати власними силами. В даній статті я спробую висвітлити хід своєї роботи по створенню кузнечного горна.

Суть розробки: На основі досвіду людства та знань отриманих людством в процесі еволюції створити кузнечне горно на якому можна буде розігрівать металеві заготовки для подальшої їх ковки.

Порившись в інтернеті я знайшов просту схему кузнечного горна з нижнім дуттям, відштовхуючись від неї я і вирішив робити горно, але по довільних розмірах. Я вирізав кусок труби діаметром 100 мм і довжиною 200 мм, болгаркою і напильником довів до ума торці.

Рис.1 Все почалося із ржавого куска труби.

Потім нарізав 4 куска уголка довжиною мм. Після чого зрізав на кожному уголку кути під 45 градусів.

Рис.2,Рис.3 Підготовка уголків.

Уголки зварив до купи і отримав квадратну конструкцію.

Рис.4 Зварині докупи уголки утворили чудову, квадратну конструкцію..

За допомогою циркулярки зробив проізи на трубі. Вправними ударами молотка розрівняв розрізані частини труби, після чого отримав на торці квадратну форму.

Рис.5, Рис.6 Розрізана труба.

Міцно зажавши електрод, плюнувши на землю із викриком "очі" вправно приварив трубу до конструкції з уголка.

Рис.7, Рис.8 Розчеплена труба приварена до уголків.

Між трубою і уголками утворилися чотири отвори цікавої, нехитрої на перший погляд форми. Для того щоб їх заварить я нарізав із шини кусочків, трохи підігнув їх молотком, ї в кінці кінців таки приварив. Після чого вся конструкція стала мати вигляд.

Рис.9, Рис.10, Рис.11, Рис.12 Конструкція з ввареними клинцями.

Далі потрібно було вварювать трубу, по якій в горно повинно подаватися повітря. Я зробив розмітку діаметра повітряної труби, накернив по периметру купу канавок, і електродреллю понасвердлював кучу отворів.

Рис.13, Рис.14 Послідовність виконання отвору.

За допомогою зубила, молотка і мускульної сили, та без використання голови, я остаточно провалив отвір.

Рис.15 Отвір для труби подачі повітря.

Вварив трубу подачі повітря.

Рис.16 Горно з ввареною трубою подачі повітря.

Щоб повітря продувалося лише вверх, через вугілля треба заглушить нижню частину труби. Але в трубу буде осипаться попіл, і його треба буде звідти видалять, тому нижну кришку вирішив кріпить на завісах. Із сталі приблизно 2 мм зубилом вирубав кришку потрібної форми. Потім за допомогою напильника, сварки, болгарки і молотка виготовив завіси

Рис.17 Нижня кришка.

Рис.18, Рис.19 Завіси для закріплення нижньої кришки.

Нижню кришку я посадив на завіси тепер її можна легко відкрить відпустивши барашкову гайку і відвівши в сторону болт, мало того її тепер можна також само легко закрить проробивши вищеописані опереції в зворотньому порядку. Взагаліто кришка прилягає зовсім не щільно ї я незнаю наскільки сильно це вплине на втрати нагнітаючого повітря. Правда мене заспокоювала думка, що коли туди насипиться трохи попелу то всі щилини заб`ться і повітря пропускать не будуть.

Рис.20 Кріплення нижньої кришки.

Тапер треба зробить решотку, та таку щоб ні в вогні негоріла ні в воді не тонула, я трохи логічно поміркував і другу умову убрав. Хай тоне. Ну в вогні ні в якому випадку горіть не повинна. Спочатку я хотів взять якийсь кусок задрипаної, ржавої листової сталі і просто насвердлить в ній кучу отворів, ну потім такий метод мені здався занадто примітивним. В якості матаеріала для решотки використав прут 12 мм в діаметрі. Я нарізав з нього кусочків по довжині горна і видержуючи між прутами однакову відстань, методом закладання між ними куска стальної шини почергово зварив всі до купи. Після чого отримав решотку.

Рис.21, Рис.22 Ришотка.
Саме горно розміщуватиметься в середині столика, який викладатиметься вогнетривкою цеглою. Сам столик я вирішив зварить з уголка

Рис.23 Периметр столика.

Я взяв кусок залізяки, а точніше ржавої листової сталі 2 мм товщиною, великим одноручним молотком трохи підрівняв до рельси, і вирізав по розміру уголка відповідної форми кусок. Не без труднощів приварив до конструкції з углка. Правда труднощі получилися не зовсім трудними, а може то і не труднощі були зовсім, ну смисл в тому, що при спробі "трохи" (ударами кілограмового молотка) підрівнять лист, по зварному шву, мало не по всій його довжині йшла тріщина. І мені приходилося знову проварювать, тріщини б мабуть би й небуло б якби я зразу надійно приварював би лист ржавої гнутої сталі, ну в ньому легко пропікалася дірка і я старався варить трохи акуратніше ніж з заплющеними очима. Після того як я надійно приварив лист я вирізав по центру листа квадратний отвір 165Х165 для вмонтування сюди самого горна.

Рис.24, Рис.25 Виготовлення стола.

Саме горно до столика прикріпив на трьох болтах через уголки (уголки приварив до горна). Зліпивши все докупи в мене засвітилися очі і затремтіли руки аби як можна швидше розпалить і випробувать ще недороблене горно. Була весна, танув вчора випавший сніг, у дворі було по-вуха грязюки. От в такій чудовій обстановці я і розпочав випробування. Аби-як установив горно на табуретках, виклав вогнетривку цеглу, в якості надува використовував пилосос. Нормально розпалить з першого разу не получилося по перше всі дрова були сирими, по друге вугілля було в перемішку з пилюкою і різним сміттям. Після розпалки стало ясно, що в якості привода вентилятора використовувати колекторний двигун не розумно оскільки щіток надовго не вистачить, я думаю використовувать асинхронний з к.з. ротором, правда в колекторному можна легко регулювать оберти, для зміни повітряного потоку, а в асінхронніку прийдеться мабуть ставить заслонку, так як до регулювання частоти обертання ротора асинхронного двигуна з к.з. ротором я ще недоріс.

Рис.26 Перший пуск горна.

Був знайдений асінхроннік на 3000 об/хв. і турбінка, і за допомогою болгарки, сварки, зубила, молотка і дрелі був розроблений кожух до цієї турбінки.

Рис.27 Мотор і турбінка.

Рис.28-33 Нескладні операції виготовлення кожуха.

Рис.34-37 Доробка кожуха ( квадратне то звариний корпус під конденсатор і вмикач.)

Я навіть пофарбував і зібрав докупи весь нагнітач, але в процесі настройки через неуважність підключив конденсатор не на пускову, а на робочу обмотку, і кінці кінців трохи підпалив мотор, він то вогнем не горів ну десь утворилося міжвиткове і він почав сильно гріться. Тому як кажуть ото все шо я робив починаючи з 27 фотки згортаємо в велику ряднину і виносимо в глибоке провалля без роздумів і жалю. Ну взагалі то мотор я думаю ще перемотать і намалював обмоточну схему, от тільки провода підходящого не знайшов. Ну розстраюваться нічого по тій причині, що як виявилося пізніше повітряного потоку від того вентилятора булоб дуже багато, він дув як пилосос. А горно в мене зроблене під деревне вугілля, а деревному вугіллю, щоб горіть потрібно зовсім небегато повітря.

Розповідаю далі, до столика приварив ноги із труб, сам столик виклав на глині вогнетривкою цеглою її прийшлось різать болгаркою з кругом по бетону. Щоб тепло не улітучувалося виставив з цеглин хатку, її можна легко знять, або вистроїть більшу в залежності від заготовки.

Рис.38 Горно в зборі.

В якості нагнітача повітря використав невеличкий моторчик з турбінкою. До горна прикріпив його на соплях як небуть, повітряний потік регулюється кутом поворота вентилятора відносно подаючої труби на струпцині. Повітря хватає зголовою і прямо в трубу майже ніколи не направляв.

Рис.39 Новий вентилятор закріплений на струпцинах (технологія носить громку назву "на соплях".)

По скільки в нас наковальні на дорозі не валяються, а рельси валяються на дорозі тільки на залізній то прийшлось використовувать класично в якості наковальні кусок рельси прикручений до дривитні.

Рис.40 На рельсі напис " OSNABRUECK 1926"

к.б. Плуг. Тоха. Лохвиця. 7373@mail.ru