Перш ніж розпочати цю веселу, захоплюючу та повчальну статтю, потрібно мабуть заглянути в минуле і знайти передумови її винекнення, заглянути так би мовити в корінь проблеми. Так от колись давно коли я був ще малим побачив я по тєліку якийсь фільм про війну і там ( в фільмі ) солдати ножем перерізали неприступну, непрохідну колючу проволку ( хоча я думаю попробуй її перерізать ножем, а може то не фільм був, а я собі те все придумав, а ще мама казала не бери ніж, він гострий... ) так чи інакше десь там на підсвідомому рівні закарбувалася така думка, що ніж - це крута, опасна штука, яка в потрібний момент може виручить... І почалася ера створення ножів, спочатку вони були з ножовочного полотна, потім з якихось ламаних огризків, але всі вони були складальні. І ось ціною великих зусиль була розроблена конструкція ножа з коромисло-пальцевою фіксацією (звучить круто) от про неї далі і піде річ.

Конструкція ножа і перший прототип були розроблені в 1999 р. всі відомі мені на той час конструкції ножів могли легко як розкладатись, так і складатись, оскільки лезо фіксувалось за допомогою пружини і при неправильному використанні її (пружину) можна було пересилить, ніж міг скластися і ранить руку. В розроблюваній мною конструкції цього недоліка не повинно було бути. Я вирішив зробити ніж таким, щоб лезо повністю фіксувалось, щоб прикладаючи до нього зусилля, як до заточеної, так і до зворотньої сторони воно не складалось. Я довго крутив в себе в голові різні конструкції, пробував передбачить їх недоліки, і кінець кінців в моїй уяві народилася ідея, ідея простіша простого - просто просвердлить в лезові отвір і розклавши ніж вставлять в ньго штіфт. Всього було зроблено три ножа такої конструкції, вони відрізнялися лише розмірами та формами, тому далі річ піде про самий новіший третій ніж.

І так основою ножа є дві пластіни з нержавіючої сталі товщиною 2мм з`єднані між собою болтами через дві втулки. Я не буду вдаватися в подробиці, не буду описувати якими напильниками я "стругав" ці пластіни, бо ця оповідка й так виходить надто захоплюючою, напишу лише коротко алгоритм моїх дій. Дві пластіни я зразу зжав струпцинами і обробляв як одну, в моїх умовах лише так можна було досягнуть потрібної точності. Я просвердлив два отвори М4 (для кріплення текстолітових колодок), нарізав в них різьбу, закрутив в них два болтика, щоб ними стянуть пластіни, і лише потім зняв струпцини. Просвердлив і пройшов райбером ще два отвори діаметром 6 мм для кріплення втулок.

Потім я приступив до виготовлення леза. Лезо - основна невід`ємна частина будь-якого ножа, тому це та деталь яка не повинна підводити. Вобщим лезо я почав робить із полотна пилки сталь р6м5. Можливо ця сталь не зовсім підходить для ножа, адже лезо ножа повинно пружинить і не бути крихким, а вона не зовсім забезпечувала ці властивості, але кращого матеріалу в мене не було. Я зажав в патрон токарного станка побідітове свердло на 8мм, до різцетримача притулив пластіну полотна і піджимаючи супортом на низьких обертах її просвердлив так, щоб свердло ледь вийшло з того боку, потім перевернув пластіну і досвердлив. Всі ці махінації робились для того, щоб при свердлінні не викришить кусок метала. Це отвір на якому лезо повинно крутиться. Потім майже аналогічно, тільки з ламанням свердл я просверлив отвір для фіксації діаметром 4мм. Я не знаю чого, але чогось у мене в голові крутилася така думка, що чим більша площа леза тим краще, тому я його робив як можна ширшим.

Втулки для з`єднання двох пластін я виточив з нержавіючої сталі. На одній з цих втулок крутиться лезо, тому я їх точив з максимальною точністю, щоб не було люфта, а потім притирав. Я їх виточив дві однакові на випадок, якщо одна підноситься, то можна переставить другу, тіпа гарячої заміни :)

Механізм фіксації леза являє собою коромисло з прикріпленим до нього пальцем, а також механізм кріплення коромисла до пластіни. За допомогою нескладних прийомів обробітку металу, якими я на той час вправно володів, не так звичайно як мастєр конфу володіє прийомом "коготь тігра", але всеж таки володів, от так за допомогою цих самих прийомів я і виготовив потрібні деталі.

Кнопка-коромисло мені з неба не впала я довго сумлінно підбирав розміри та підходящу форму, до тих пір поки вона не задовільнила попередньо поставлені критерії. Кнопка виготовлена з листової нержавіючої сталі 1 мм товщиною. Можливо на моєму місці логічно і більш раціонально було б подати креслення розгортки кнопки, щоб кожен бажаючий зміг легко обвести його і повторити цю деталь, та оскільки я дуже сомніваюся, що такі бажаючі взагалі знайдуться, а цей захоплюючий, повчальний, веселий та цікавий текст взагалі читать ніхто не буде то обераємо дерев`яні підшипники, як це прийнято робить в дипломних проектах.

Пластіна-кріплення призначена для кріплення кнопки через штіфт. Дана пластіна виготовлена із того ж самого матеріалу що і кнопка. До пластіни ручки вона кріпиться двома болтиками та двома закльопками.

Пружину я видрав з невітомого, загадкового механізма призначення якого мабуть назавжди останеться загадкою для людства. Пружина призначена пля повернення пальця через коромисло в положення фіксації.

А тепер, щоб все вищеописане не нагадувало "пригоди космічних пацюків", щоб не на словах, а на ділі показати всю суть цієї нескладної механіки далі йде анімація яка демонструє рух деталей. А суть полягає в тому, щоб палець рухати строго перпендикулярно до пластіни і унеможливити ріноманітні перекоси. У зв`язку з цим вісь обертання коромисла змінюється в паралельному напрямку до пластіни ручки.

Далі за допомогою простих складальних операцій я зібрав всі вище перелічені деталі, а також деякі незгадані, в єдиний вузол

Для повноцінності конструкції далі я виготовив текстолітові накладки. Вони прикручуються спеціально виточеними з нержавіючої сталі болтиками до пластін.

І я не знаю навіщо я оце так детально описую, літературно змальовуючи в кресленнях. Та хоч одна людина почерпне з цієї статті щось корисне? Чи принесе ця скромна праця хоч якусть користь світу? А може інопланетні істоти з вищим рівнем інтелектуального розвитку зроблять із моїх наработок пристрій порятунку всесвіту, а може, і більш всього так воно і буде, притопчуться оці мої писанини в купі інформаційного бруду. Я не знаю навіщо я оце все пишу, знаю тільки те, що є в цьму всьому якесь вище предназначеніє...